Основні тези
- Найменування місяця “декабрь” – запозичення з російської мови, яке бере свій початок з латини.
- Українська мова зберегла самобутні назви місяців, зокрема “грудень”, що походить від слова “груда” – замерзла зорана земля.
Чому саме “грудень”? / Freepik. Ілюстративне фото
Український літочислення зберегло власні найменування місяців. Однак, внаслідок довготривалого гноблення, деякі особи вживають їх на російський лад.
Чому ми вживаємо останній місяць як “грудень”, а не “декабрь”, інформує 24 Канал, посилаючись на Вікіпедію.
Чому невірно говорити “декабрь” українською?
Українська мова володіє своєю, справжньою системою назв місяців, яка виникла ще в прадавні часи. Лише декілька слов’янських народів зберегли особисті найменування місяців – українці, поляки, чехи, білоруси, хорвати. Інші народи запозичили латинський календар, а точніше староримський юліанський.
Латинські місяці одержали свої назви від римських богів, числівників або значних свят. Ці найменування кожна мова видозмінила, включно з росіянами.
Внаслідок тривалого нав’язування їхньої мови, ми знаємо, що останній місяць року – “декабрь”.
Слово “декабрь” походить від латинського december, утвореного від decem – “десять”. У староримському календарі december був десятим місяцем у році, оскільки рік починався з березня. За допомогою грецької та старослов’янської мов, слово змінило свою транслітерацію, але в основі зберегло латину, і зафіксоване ще в ХI столітті у письмових джерелах.
У той же час, в українській мові інша назва першого зимового місяця – “грудень”. Слово походить від староукраїнського “груда” чи “грудка” – замерзла переорана земля стає грудами, замерзлі нерівності на шляхах теж – грудки. Це чудовий приклад того, як українські місяці відображають природні явища та життя людей.
У різних краях України грудень мав ще декілька народних найменувань:
- студень / студенець – від слова “студений”, морозний;
- хмурень – через похмурі, короткі дні;
- леденець – тому що все вкривається кригою.
Застосовувались і інші назви, які збереглися в діалектах і фольклорі:
- мостови́к,
- стужа́йло,
- вітрози́м,
- зи́мник,
- лютові́й,
- хму́рень,
- тру́сим,
- лю́тень,
- мочавець / мочарець,
- казидоро́га,
- про́синець / про́симець,
- андріїв /андріїць.
Ці варіанти існують, реєструються у словниках, але літературна норма найменування місяця – саме “грудень”.
На які урочистості багатий “грудень”?
А ще цей місяць щедрий на свята, так званий цикл “від Романа до Йордана”, котрі частково перемістилися на листопад через зміну календаря:
- 18 листопада – Романа;
- 21 листопада – Введення у храм Богородиці,
- 24 листопада – Катерини;
- 30 листопада – Андрія;
- 4 грудня – Варвари;
- 5 грудня – Сави;
- 6 грудня – День святого Миколая;
- 9 грудня – Анни;
- 24 грудня – Святий вечір;
- 25 грудня – Різдво Христове;
- 26 грудня – Марії;
- 27 грудня – Степана;
- 31 грудня – Меланки;
- 1 січня – Новий рік;
- 1 січня – Василя;
- 6 січня – Водохреща.
Календар грудневих свят / Дивсь.INFO
Наше слово “грудень” несе в собі образ зими, морозу та народних звичаїв. З цієї причини не потрібно використовувати росіянізм “декабрь”. Грудень – дванадцятий місяць року, він завершує календарний цикл і символізує перехід від минулого до нового. Отож, запровадьте собі нову звичку – говорити виключно українською!
