Осінню: правопис українською мовою

Основні положення

У мові українській слово “восени” є адвербіальним, сформованим від іменника “осінь”, і його правопис завжди суцільний.
Варіант “в осени” вважається невірним, а “осінню” – запозиченням з мови російської.

Як пишеться – “восени”? / Freepik. Ілюстративне фото

У мовленні українському трапляються слова, чий правопис може викликати вагання – сумісно, окремо чи через дефіс.

Про те, як слід писати слово “восени” без помилок, інформує 24 Канал, спираючись на роз’яснення yak-pyshetsya.com.

Восени – як писати правильно?

За вікном – крайній місяць осінньої пори, що все ще радує теплом сонця та “бабиним літом”. Чудова нагода, аби закарбувати теплі осінні миті – прекрасні знімки, мандрівки парком чи лісом у час осінній, сходити по гриби, потішити погляд букетом осінніх квітів із чорнобривців чи хризантем.

А як же розповісти про власні враження цієї пори року – осінню, восени, восені? І як коректно написати цей вираз – разом чи окремо?

Словосполучення “восени” – це прислівник, що походить від іменника “осінь”. Вказує на час дії: “коли саме?” – і вказує на період року – восени.

Тут ми керуємося двома нормами:

з малої або великої літери;
разом або окремо.

Щодо першого пункту, то тут діє правило – прислівники, які позначають сезон, час доби, день тижня, слід писати з малої літери, за винятком випадків, коли вони є частиною власної назви. З великої літери – лише на початку речення.

Щодо другого пункту – адвербіальні слова, що виникли від іменників (осінь → восени), завжди пишуться суцільно. Сполука “в осени” – невірна. Це похибка, що може трапитися через недостатню уважність або автоматичне письмо.

Важливе правило! Восени – незмінна частина мовлення – обставинний прислівник часу, що відповідає на питання (коли?). Вираз характеризує подію за часовою ознакою — щось відбувається в період осені. Прислівники наприкінці слів не мають закінчень, лише формотворчі суфікси: -о, -е, -и, -у, -ому, -єму, -і . При цьому суфікс (-и) вживається у виразах після приголосних (г, к,х), після твердих приголосних, а також у прислівниках із префіксом (по-), суфікс (і) використовується у виразах після м’яких і пом’якшених приголосних та шиплячих (ш,ч), за винятком прислівників із префіксом (по-). В даному випадку написання прислівників: безвісти, восени, почасти – необхідно затямити.

А ресурс “Горох” наводить архаїчне слово – “увосени”.

Вираз “осінню” – це копія з російської мови – “осенью”. Немає потреби калькувати іноземну мову, коли в нас є власні, органічні відповідники.

Насолоджуйтеся прогулянками восени / Freepik

А – “восені” – граматична неточність, оскільки цей вираз не змінює закінчення. Так само, як і у виразах – восени, взимку, навесні, влітку, вранці, ввечері.

Воно приховує аромат яблук, шелест листя, перші натяки туману:

Восени листя стає жовтим і опадає.
Ми вирушимо в Карпати восени.
Восени розпочинається навчальний рік.
Восени дерева одягаються в золото. В ту пору, коли панує осінь, осінньої днини. Ранок намагається вирватися з обіймів туману, з-під дощу й хмар,.. сиро, вогко й важко. Саме так трапляється тільки восени (Панас Мирний).
А восени… Який смуток, чи хтось квітне, чи в’яне, тоді й плакуча верба вдягнеться у злото-багряні шати. (Леся Українка).