Основні тези
- Слова “скроня” і “висок” мають спільне праслов’янське походження і можуть використовуватися як синоніми для позначення частини голови між вухом і чолом.
- У наукових термінах перевагу надають слову “скроня”, але в розмовній мові використання слова “висок” не є помилкою.
- Українська мова має свої унікальні назви для частин обличчя, відмінні від росіянізмів.
Скроня чи висок: як правильно? / Freepik. Ілюстративне фото
Часто, коли вас турбує головний біль чи у глибокій задумі, ви торкаєтеся до голови. Та чи знаєте, як правильно називається частина тіла українською?
Чи є в українській мові слово “висок”, розповідає 24 Канал, посилаючись на тікток вчительки української мови Світлани Чернишової.
То як правильно – скроня чи висок?
Часто нас турбують сумніви це слово українське чи росіянізм. Це не дивно, бо чимало слів мають спільне праслов’янське походження. Однак вони різняться за звучанням та написанням, відповідно до чинного правопису. Трапляється, що існує кілька назв однієї речі, які вживаються як взаємозамінні, або існують паралельно – одна як літературна назва, інша – діалектична.
Подібна ситуація зі словами “висок” та “скроня”. Ресурс Вікіпедія подає обидві назви для позначення цієї частини голови. А мовознавці пояснюють спільне праслов’янське походження обох слів, які довгий час побутували поруч. У словнику Бориса Грінченка ці слова згадуються поруч, як синоніми.
Що таке скроня
Анатомічно – це парна ділянка голови людини між вухом і чолом, обмежена спереду, зверху і ззаду верхньою скроневою лінією тім’яної кістки, знизу – виличною дугою.
Слово “скроня” має давнє слов’янське коріння. Імовірно, походить від дієслова “скрити”, що означає “приховувати, ховатися”. Скроня як місце, де “ховається” частина головного мозку – дуже вразлива ділянка.
У фольклорі скроні нерідко згадуються як осередок життєвої сили, пам’яті та мудрості. Сами туди вдаряють сильні емоції – “пульсує у скронях”, а вислів “сивина на скронях” свідчить про життєвий досвід.
Щодо походження слова “висок”, воно походить від слова – “високо”, – високо на обличчі, поруч з чолом.
Хоч як науковий термін та в медицині заведено вживати слово “скроня” – скронева ділянка чи скроневі прикраси, але у розмовній мові казати “висок” не буде помилкою. Крім того, “висок” присутній у кількох українських діалектах.
Все ж таки висок чи скроня: дивіться відео
Як правильно називаються інші частини голови?
І якщо вас турбують сумніви, як назвати частини обличчя не вживаючи росіянізмів, то ми нагадаємо:
- не глаза – а очі,
- не нос – а ніс,
- можна і губи, а можна і вуста,
- не лоб – а чоло,
- можна щоки, а можна – і леліти,
- не подбородок – а підборіддя,
- не веснушки – а веснянки чи ластовиння,
- не уші – а вуха,
- не скули – а вилиці,
- не челюсть, – а щелепа,
- не прическа – а зачіска,
- не чєлка – а гривка чи чубчик,
- не прядь волос – а пасмо волосся,
- не кожа – а шкіра,
- не затилок – а потилиця.
Так, українська мова, маючи спільне праслов’янське походження з російською, обрала свій шлях та свою форму слів. А тому різниця є – і це важливо! Говоріть українською!
